Мчить Дід Мороз у вирі світла,
Така чарівність, тиша, лад....
І стукає в віконце рідне
Казково-білий снігопад.
Так мерехтливо світять зорі
Із темної височини.
І новорічне небо-море
Ховає сутінками сни.
Туман, мороз, святкова мжичка,
Комети, зорі, снігопад, -
На ковзанах все мчить по річці
Рожевих оленів парад.
За ними у кареті білій
Сам Дід Мороз з казкових мрій!
Навстріч, у санях, така мила, -
Зима, що ледь торкає вій.
Красуня, що ж їй тут казати?
І коні копитами б’ють.....
Та раптом вовки волохаті
Красу-Хурделицю везуть.
Дві чарівниці спохмурніли.
Бо Дід Мороз – таки один....
Та раптом з лісу вийшов біло
Мороз, Селени, певне, син.
Красуня Зимонька чарівна
Враз зашрілась в вирі зір!
Хурделиця ж майнула дивна
З Дідом Морозом аж до гір!
Мороз повів Зиму на танець,
Розсипав іскри золоті....
Чарівний і тремкий рум’янець
Вкрив білі щіченьки її.
І пари ці не помічали
Лиш ті, хто були в почуттях --
Чарівна ніч, що танцювала
З коханим місяцем в зірках.
