Все верно. Ты отчаянно молчишь.
Ладони жгут твои не-прикасанья.
Снег на ресницах... мартовская тишь...
И отреченья, словно оправданья,
звучат так убедительно. Ну что ж,
не потревожат зимних вьюг
объятья
тепла чужого.
Жизнь - как медный грош,
или как осень в желтом-желтом платье,
под цвет разлук. Скупые сентябри
хватают за руки, на тонкости запястий
оставив пару шрамов... Не смотри...
Давай считать, что и они... на счастье.....
--------------------------------------
Viter07
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10270
Все вірно.
Ти надірвано мовчиш.
Печуть мої долоні
не-торкання.
На віях - сніг і ...
березнева тиша...
ВідрЕчення –
неначе оправдАння -
звучать так переконливо.
Ну що ж,
не потривожить
хуртовин обійми
чуже тепло.
Життя - як мідний грош,
або як осінь
в жовтому цвітінні -
у кольорі розлуки
стигне вись.
А вересень
на тонкощі зап`ястя
Лишає руни щрамів –
не дивись,
Вважаймо,
що вони такОж...
на щастя.
просветлённая грусть... знаешь, у меня тоже есть такая палочка-выручалочка - когда не удается увидеть в ситуации ничего хорошего, говорю себе: "не везёт мне в смерти - повезёт в любви". И что самое странное - так в это верю!...
понравился стих.
Ветра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а знаешь, наверно так и есть... Спасибо, Олечка. Рада тебе. Очень!
не потревожат зимних вьюг объятья
тепла чужого. - так тут написано, але якщо малося на увазі, що тепло не потурбує обіймів хуртовин, тоді Ви праві. можете виправляти
Ветра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це моя провина, вибачте - я написала так, що можна читати по-рiзному. Думалося так:
"не потревожат зимних вьюг
объятья тепла чужого"
Обійми (вони, множина)- (чиї?)хуртовин - (що зроблять?) не потривожать (кого, що?) - чуже тепло.
Все тут вірно написано, Вітронько.
Можете сміло виставляти.
Ветра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нi... обiйми тепла не потривожать хуртовин. Писалось у такому значеннi... Це я Вас заплутала Але якщо буде "не потривожИть
хуртовин обійми" - (хто-що)чуже тепло, то буде так, як вiдчуваю я. Але... кожен вiдчуває по-своєму. Я не наполягаю. Вибачте, що я переiнакшую Вашi рядки
Все вірно.
Ти надірвано мовчиш.
Печуть мої долоні
не-торкання.
На віях - сніг і ...
березнева тиша...
ВідрЕчення –
неначе оправдАння -
звучать так переконливо.
Ну що ж,
не потривожать
хуртовин обійми
чуже тепло.
Життя - як мідний грош,
або як осінь
в жовтому цвітінні -
у кольорі розлуки
стигне вись.
А вересень
на тонкощі зап`ястя
Лишає руни щрамів –
не дивись,
Вважаймо,
що вони такОж...
на щастя.
Ото Вам від брата дарунок весняний...
Ветра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... як приємно, не уявляєте... Сиджу-посмiхаюся... Дуже сподобалось. Я його поряд викладу - гаразд?
Тiльки ось тут - "не потривожать
хуртовин обійми
чуже тепло" скорiше "не потривожИть ". У вiршi Тепло обяцяє не тривожити....