Серед пологих та зелених схилів
Подалі від життя і метушні
Ростуть нарциси, білим цвітом
Проміння і красу пускають навкруги
Вони в гармонії, їм все чудове
І знають, що їх люблять всі
Адже і справді відбирає мову
Один лиш погляд і затьмарено думки
Серед цього чаруючого краю
На противагу шанобливим цим панам
Собі незграбно джміль літає
Обдертий і старий, але для них він дар
Без нього жить вони не можуть
Його приліт – це свято вже для них
Так кожного разу, і кожен рік за роком
Якби не джміль, то і не було вже весни
Бо ці нарциси бачать тільки себе
А правило життя інакше, як ти не крути
Та й джмелю все одно, він хоче лише меду
А те, що допоміг, то він знав, але б зрадів
Тому й літає він незграбно - пани раді,
Тому й частують його ці мужі : красиві всі,
Й можливо це на краще, що не може знати
Істинності того, чому він свій
А знаєте ми всі живемо в цій долині
Якщо ти не нарцис, то певно, що ти джміль
І не важливо, хто він є, яка це є людина?
Ти допоможеш завжди, якщо ти потрібен їй
*16 березня 2012*
Цікаво!!!!! 
