Останній погляд світла
упав на старе місто
Хвилина, ще й настане
кромішня темнота
І втома,що за день
накоплена та злісна
Про себе нагадає
та з’їсть мене сповна
Останній погляд сонця
зникає зчасом в небі
Залишить на секунду
на згадку послід свій
Уходить, щоби зранку
сяйнути і для тебе
Тому вже не горланю
йому я: «Сонце стій!»
Я знаю й пробачаю
завжди цю дивну справу
Адже не може він
світити лиш мені
Тому із задоволенням
про себе помічаю
Пройде ще сотні днів
до зустрічі, тоді
*27 березня 2012*
