Не снись мені, я так тебе благаю!
Візьми свої слова назад...
Минув вже час, а я тебе кохаю,
Самотності очолюю парад.
Вуста нестримно хочуть промовляти:
"Іди до мене, ніжно обійму", -
Але не зможу їх тобі сказати
і ненароджених сховаю у труну.
Не просто слово на устах вмирає,
вбиваю вірші, тобі присвячені...
І так страшенно важко на душі та знаю,
Я була долею для тебе призначена..
Наснись мені! Я ще тебе чекаю!
Хоч насправді важко і болить.
Перетерплю усе заради нас, бо відчуваю,
Що я без тебе не зумію жить.
