Постукає вітер тобі по вікну,
і сніг теж загляне,
до скла аж прилипне.
ТИ -
у душІ чекаєш весну,
там де осінь навіть у липні.
ВІН -
поряд сьогодні, - з тобою.
Сльозами з очей тане сум:
- Зустрінемось цією весною? -
твою мрію уста вознесуть.
А він прошепоче:
- Кохаю...
Долі сплелися тілами в обіймах...
Буря шалена вже затихає
і ніч пригортає
непійманих...
У НЕЇ -
розпачем дим виїдає очі.
Коньяк допиває...
Зім`ята пачка...
Життя уповільнене цієї ночі -
Чекаєш знову -
вільна?... одиначка?...
І ось лунає дзвоник,
в прокуреній кімнаті:
- Прости. Затримався.
Кохаю...
І стрілка знову
кружляє в циферблаті,
де кожен на свою
весну чекає.
14.03.2012р.
