Усотує краплі єлейні
Іще недозріла рілля...
Зернятка малі, безіменні
Вигадують гідне ім’я -
Як буде зростати під небом
Надією впита жага
(У листя, у пагони, в стебла),
Наразі ще мерзло-нага,
Та вже оповита нестримом:
Дірватися соку життя!
Тріпоче небес пелерина
Над мило-наївним дитям
І гладить голівоньку ніжно:
Ущухни, дитино, гай-гай...
Рілля, ще зорить білосніжно,
Де сонце ступає на край,
Де хмара натрушує тільки-
Но першу поживу згори
І янгольськи кличе сопілка
Прийняти сердешні дари...
Єлейно, солодко-єлейно
Бубнявиться поля канва-
Зернятко, іще приземельно,
А вже зазирає в жнива...
(11.01.13)
Усьому свій час... Прийде й на зернятко, чи то пак, пагінець, що пнеться до сонечка. Дай Боже йому сили і соку, та не всохнути під гарячим, а подекуди й палючими сонячними променями випробувань... А поки ще - гай, гай...
Гарно! Образно і глибоко.
З.І. Думається, що читала поміж рядками.А може вигадала собі таке...
У назві твору є "Єлейна..",тому твір повинен відповідати задуму...навіть він диктує спосіб донесення до читача: так і не інакше..я так думаю..у Вас вийшло, майстерно вийшло..
А поки ще - гай, гай...
