Не знаю, що мені робити, тебе знайти не знаю як.
До твого серця шлях пробити, а не стрічатися у снах.
Одну тебе, оту єдину, що назавжди і навіки,
Що так тремтить від нетерпіння, чекає доторку руки.
Чекає губ, чека цілунків, що відривають від Землі,
Палких зізнань, п’янких обіймів – Любові, що живе в мені.
Духмяних пахощів букети, й оці прості мої слова,
Що я складаю на папері, для тебе – зоряна моя.
Вже відчуваю – дуже скоро, ми будем разом назавжди.
До тебе йду я по планеті – на відстані руки.
