Кобєта (польск.) – жінка
пошуківАла – шукала
плАці - плАтить
NiestЕty – на жаль, шкодую, сожалею.
Поляк скаже «кур...а» - як «добрий день»,
А нашій Свєті обідно...
Їй би промОвчати, але де...:
- Хіба ж то по мЕні видно..?
.................
Отак розширяєм свою популяцію,
Щоб ніби то словом спаскудила націю.
....................
Ну а насправді тая Свєтка –
Ні кур, ні бля, ні профурсєтка.
Проста «кобєта» - українка,
Що їздить там де є клубніка.
Звичайно ж гроші заробляти,
Але не в місті, а у полі,
Де теж доводиться стогнати,
Та зовсім не з легкої долі.
Тож наробившись в пана Фердка,
Вона вже їхала додому
Й пошуківАла туалета
Бо їй схотілось «по- большому».
За рогом вгледіла «WC»,
І вірно пОняла – оце.
А щоб спитать – людей не густо,
Вона й посунулась де пусто.
Як хтось дрімав за завіконням,
То їй якраз щоб зекономить.
Коли ж на вихід - вже стоїть
Отой, що Єму тра платить.
Тут привітання й пролунало
Та й відповідь звучала вдало,
Бо ж Свєтка в брюках та у шапці...
А пОляк їй кива на тацю.
І те чи дівка ти, чи хлоп
Його під ранок не є – йот ( не обходить).
..................
- То пані плАці..? - він доСвєти.
- От невезуха, бл...дь.
- NiestЕty...
