Малий кусок цього життя провівши у дорозі
Відволіктись хоча б на мить від неї я не взмозі
Хоч кожен раз одне і теж, всі ті паркани і дерева,
Всі ті ж озера та річки і світло синього, як щастя неба.
А ця дорога, цей асфальт - його все більше-більше
Так і авто із кожним роком тут виють все гучніше.
Не побачиш зайця чи косулю, що біжить через дорогу,
Лише навкруг розрите поле, здіймає цю тривогу.
Ти мій каліка-рідний край, ні в чому ти не винен,
Тут кожен дурень,що живе на своє благо чинить.
Ти й так прекрасний, хоч і ти в багнюці забруднився,
Я пишаюсь тим, що тут живу і тут я народився!
