Літав орлом,
Усе губив,
Набитий злом,
Все нахабнів.
Дружина, діти,
Рідня, батьки,
Словом міг вбити,
Пішли плітки.
Він не зважав,
Кому болить,
Усіх топтав,
А Бог не спить.
Літав не довго,
Стомились крила,
Певно від того,
Хвороба з’їла.
Серце тріщить,
Не залатаєш,
Прийшла та мить,
Вже ти благаєш.
Де порятунок,
Любов, надія?
Смертельний трунок,
Його вже мрія.
Життя згасало,
Сльози котились,
Серце стогнало,
Рідні молились.
Пішов далеко,
Де небокрай,
Може у пекло,
А може у рай.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/569-nabitij-zlom.html
