Царів, Гітлера, Сталіна,
Леніна і революції пережили,
Накінець до Путіна дожились
І знов почалася війна.
Що за свідомість у людей така,
Як стільки бачили і вчились,
Кричати для агресії – «ура»?
Невже страх і біднота
В міцних лещатах пропаганди
Гідність знищили і виплекали
Уявну велич раси
На ниві фальші і брехні,
Заборонивши слухати і чути,
Вільно бачити і знати?
Хіба можлива залізна завіса
При доступі до інтернету,
Скайпу і сучасного зв’язку?
Як-не-як цивілізація якась,
Вийшли з пещерного віку.
А нотки православних походів
Від проповідей «батюшок» ідуть?
Хіба християнство того вчить?
Яка податливість до закликів
Агресії, загарбництва, тероризму,
З приміненням розгулу шовінізму
І сліпоті до збагачення царків,
Грудьми захищаючи багатства,
Награблених у самих же них!
Просто диво якесь, мара,
Відчуття реальності нема,
Ніби в підвалинах темних
Мозок морок застилає,
А вухо тільки те і чує:
«Росія, Росія».Україна
На Київських горбах стояла
І благословенна буде стояти.
В двадцять першому столітті
Амбіції імперіалізму Росії –
Скалка у проблемах людства:
Клімату, води і їжі.
Ресурси тратяться на амбіції,
Дестабілізації, війни, кишені,
А не на проблеми цивілізації
В цьому однополярному світі.
Як біполярний – крах його,
Не може принести стабільності
На тлі існуючих задач,
Які рішає об‘єднання всього
Інтелекту, духовності і капіталів.
Де програми стабілізації процесів,
Які ідуть в рознос катастрофічно?
Негатив - у слабкості, фактично.
Майбутнє в боротьбі існує.
- Дрімаю, чекаю, хочу Раю.
Ну, дайте Рай!
