В моєму тілі станеш сурогатом
Вже через мить. Ще трішки. Неодмінно
І буде липнути до рук солодка вата,
А ти в минуле перейдеш. А ти стьмянієш
І змовчиш те, про що було не варто.
І станеш в ряд до тих, хто брав в оренду
В мені кімнату чи на ніч починок
І буде криками стрічати змокле небо
Твоє ім’я, твою ходу і спину
В ту спину, в котру я запущу леза.
Ті леза навпіл ввійдуть між лопаток
І вийде кров, немов притоки Нілу.
Давай, лети! І стань, нарешті, птахом,
Вже й небо кличе криками несміло.
На вухо кличе. Шепче свої мантри.
І ти іди. Й мене вже час іти.
Бо хтось схопив мене за руку й каже:
— Спали усе, що в пасмах чорноти
Ховає біль і спогади, й проказу
Хай заживо згорить. Спали. Спали.
Бо спогади ж ось ті, мов автоматом
Все ж мають звичку наскрізь перебити
Тож позбувайся їх. Хай линуть крахом.
А всі ікони, що писала з нього,—
Викинь!
В моєму тілі станеш сурогатом
\надщербленим. замовченим. проклятим.
поблідлим. переношеним. розпнутим.
страждальним. переболеним. забутим\
Тобі в мені ніколи вже не бути.
тобі в мені. тобі. тобі.
т.о.б.і.
лети, мій птах.
а я буду в вогні.
