Розгублена... І кругом голова...
Питання вічне - бути чи не бути?..
Як пізно прозвучали ті слова,
Які давно хотіла я почути!..
Я вже звільнилась від любовних чар,
Вогонь в очах лиш світить...та не гріє...
У серці сивий попіл, а не жар,
В якому віра ледве-ледве тліє...
Минуло літо, наче дивний сон,
Без сумніву - воно було прекрасне!
...Та, все на світі має свій резон,
І все на світі має бути вчасно...
А я думки сполохані ловлю...
Слова збираю, мов дрібне намисто...
...Як пізно ти сказав мені , Люблю"!..
А я не можу тим же відповісти...