За крок до розлуки востаннє поглянь у вічі,-
Не вагайся , дивись.Що ти бачиш у них скажи?
-Неприхований біль?Чи муки душевні одвічні?
Чи море безкрайнє колючої... пустоти?
Почуттів не ховаю.Усе, що в мені,- на долоні
То ж стою, посміхаюсь.За вікном дріботить мілко дощ.
Вже й і́м"я твоє не давить тисками на скроні.
Ну, йдеш ти сьогодні...
Ну до іншої...
Ну, і що ж?
Не скажу на прощання, що раптом про щось я шкодую.
І,ти знаєш,так дивно, бо гніву на тебе нема.
Поки ти виправдовуєш все, що зробив,я малюю
в уяві своїй новий день. І нове... життя.
Ні, без обману, - все було помірно красиво.
Все було,як треба: і квіти, і жести, й слова.
Моментами( чесно зізнаюсь) там було Щасливо.
Та не надто інтимно. Не так ,щоб до серця. Дарма...
Дарма ти сьогодні ретельно так вступ підбираєш.
Я знаю,- десь там, за дверима, - чекає вона.
Поглянь в мою душу! Ти там між рядків прочитаєш:
- "Ти був не поганим ".
" Четвірка із плюсом".
"Тверда".
