Все обережніш кличе в путь
Старих солдатів свято.
Але вони уперто йдуть
Крізь день оцей дев’ятий.
Терпкої пам’яті вантаж.
Несуть як честь і… докір.
Чуткий приладжується марш
До їх нерівних кроків.
І ловлять сонце ордени
В запас на рік чи й вічність…
Нема їм справжньої ціни,
Бо сажень історичний
Не зна, як виміряють пеню
За дійсність безталанну…
Як в бризках вічного вогню,
Вся вулиця в тюльпанах.