Солодкий дим, що осідає на душу ніжними фіалками,
Розбудить весняну першу грозу і засипле все градом, завіє вітром.
В бурі розчиняться спогади з тим самим солодким димом.
Є стільки щастя в твоїх обіймах, але їх не змогла вдихнути.
Цієї весни викинь з голови цвітіння вишні і приморозки.
Прийми як є напівтеплі, прокурені солодким димом, будні; читай книжки.
Повісті, романи, казки. Де хочеш знайди її цієї весни.
Бо інакше в бурі так і розчиняться спогади. Розійдуться, порвуться - сприймай як хочеш.
Впізнаєш за запахом диму. Вловиш солодкий дим, що колись осів на душу зів'ялими фіалками...
Відшукаєш її саме цієї весни;
Я вірю, зможеш.
