Як дивно вигадувати мову,
Яка вже існує,
Проте тільки
У твоєму розумі
Її почують вітри,
Її обов’язково почують
ті, хто страждають
безмов’ям
і мучаться
у цьому
безмов’ї,
і картають себе,
що не може бути по-іншому
приносячи плоди своїх жестів
у жертву миті,
яка світить, наче сонце,
ледь-ледь зриваючи покрів’я
акту мислення небес.
За вікном останнього й першого
Поверху замку, в якому ти недосяжний
Існує повітря безоб’ємне,
Яке не обирає власника,
а дається навмання
проте мова, яку ти твориш
мова, яку ти твориш, відбирає
останнє- останнє зусилля,
що спрямоване на допомогу
цим біднякам.
Це рекурсія безуспішного волевиявлення
Це рекурсія безуспішного прояву великодушності
Це рекурсія рекурсії
Це рекурсія рекурсій
Це рекурсія рекурсії
Це екскурсія світом постійного насилля,
населеного лише символами та їх відбитками.
