Всі спогади, змила ріка,
Та музика була, зі мною.
І лише, тільки самота,
Все ще трима, мене – рукою...
Вона дружить, лише, з дощем,
Та звісно, Осінь, дуже любить.
Знов на душі, жевріє щем,
Він теж Її, колись – розлюбить...
І наші долі, береги,
Час певно, розведе дощами.
Та тільки річко, збережи
Ніжність навіяну – віршами...
Всі інші ролі, зітре час,
Осінь дощами, змиє сліди.
Ти ж з тополями, згадай нас,
Та зіркою, надії – зійди…
