У чашу дня упав пакетик чаю,
І день відразу трохи потемнів,
А ложечка варення небокраю
Підсолодила те́рпкість відчуттів...
І впала втома втомлено на плечі,
І взявся звідкись місяць-льодяни́к,
А я надпив цей неповторний вечір,
Нітро́хи не ошпаривши язик...
І в чашку заглядаючи опуклу,
Я раптом посміхнувся між думок,
Бо аж на дні побачив замість цукру
Малесенькі кристалики зірок.
11.08.2015 р. Андрій Тофан