За день, що день,
За ніч, що не ніч,
За вовчу свободу, за силу, мігрень,
Нереальне, страшне віч-на-віч
\"Дякую\".
За сотні очей, що тонули від сліз,
За ласку могильної ями,
За вбитих дітей, за брехню, фаталізм,
За трагедію, горе самотньої мами
\"Дякую\".
За гради, за рани, за знищення й вбивства,
За мертвих, живих, неживих і калік,
За зґвалтоване світле юнацтво й дитинство,
За гріх, за безпоміч, за постріл у спину та бік
\"Дякую\".
За втрачену мрію, перервану долю,
За холод під шаром святої землі,
За фікцію, злобу, негоду й неволю.
За розбиту любов на воєнному тлі
\"Дякую\".
За побиту свідомість й побите тіло.
За розбиту надію й розбиту країну,
За те, що комусь там чорніло, боліло,
За мою розтерзану, рідну руїну
\"Дякую\"
Кохайтеся в грошах, живіть у палацах,
Забувайте свою солов\'їну,
Ніколи не спіть на холодних матрацах,
Вбивайте країну. Вбивайте країну!
А вам \"подякують\".
"Люди, веря, что новый правитель окажется лучше, охотно восстают против старого, но вскоре они на опыте убеждаются, что обманулись, ибо новый правитель всегда оказывается хуже старого".
Николо Маккиавели.
Луноокая відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Змістовно.
Тільки краще сприймається власна думка , а не цитата, але...