Вустами, жагою налитими,
Торкаєшся тіла чуттєво -
У спраглім єстві розчинилася
Спокуса губної кори.
Мов хмелем зеленим обвитий я
Стою, наче трепетне древо.
Букет із тих пестощів-дотиків
Так ніжно мене підкорив.
Тримаюсь руками, мов вітами...
І там, де край нашого неба,
Неначе спинилися миті всі -
І ми опинились в раю...
Вростаєш цілунками-квітами
У кожну клітинку. По стеблах
Стікаю, зігрітий пелюстками -
Усього себе віддаю.
Пірнаєм за обрій свідомості,
Де небо зодягнене в зорі,
Де грається вітер із хмарами -
Літаємо, наче птахи.
І там - на межі невагомості,
Мов зілля, ми тягнемось вгору:
Собою тумани гойдаємо
В обіймах палкої жаги.