Незабутнє... Людина...
В серці - лиш Україна...Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готували в політ...
Покірна лоза...Батько й син... Дивина,-
Корзина зростає,- поки що без дна...
Горіхові вудлища... З батеньком син...
Потріскує ватра... З небесних глибин
Сам місяць заглядує в наш казанок,
А очі дитячі летять до зірок,-
Отих, загадкових,- лічити їх марно,
А от задивитись, - цікаво і гарно...
Дитяча ватага... Щавель,- чи гриби...
Роки вже дістались шкільної доби,-
Князь Ігор... Походи... Богдан та Іван...
Росія... Батурин... Рікою із ран
Кров помсти царевої в річку тіче,-
Про все це вдкрито ніхто не рече,-
Та всі про це знають - то в нашім краю
НОСИ продавали Вкраїну мою...
Вже юність... Цілунки... Як жити?.. І де
Душа молода слово Правди знайде?..
Стежини... Дороги... Мозолі... Труди...
Прозрів... Коні юності мчаться сюди...
Моє Наддесення... Ці луки, гаї...
Ця сітка доріг... Краєвиди мої...
Були ви до мене хто зна скільки літ,
І будете - люд готувати в політ...
Пам'ятний вірш, Яноше... За вашим віршем і своє дитинство спом'янулося, Батечка біля річки - був заядлий рибалка, бджоляр,.. і багато чого вмів руками своїми... Село, де зріс... Дякую Вам...
Всього найкращого. З наступними святами.
Янош Бусел відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам...
Всього найкращого. З наступними святами!.. Переадресовую і Вам, Колего, Ваші слова... Вдячний... Радий що доторкнувся до струн Вашої душі!..