Людська душа чим дальше,кам'яніє,
лягає в брудні води,чистого життя.
І з часом холодами лиш скляніє,
й розколює любов і майбуття.
Подумай,що варта ця хвилина,чи година,
не замічаєм як отравлюєм свій час.
Ще мить,і вже доходить середина,
куди так швидко вичерпнув запас.
На що,пішли здавалось ці безкінечні дні,
матерію все піднімаєм до висот.
І тижні в старості здаються,марні і пусті,
серцем прирівнялись до істот.
Кохання стогне в матеріальних почуттях,
й заздрість стала королевою думок.
І з часом розтирзають відчуття,
доля надасть для кожного урок.
Не погуби своє наповнене життя,
тоді не буде пустувати твоя чарка.
Яка так часто виливає лиш сміття,
проблеми,біль,образи й сварки.
