64. ЄВРЕЇ? Жиди
16.09.2016* 17:00
Мій гарний товариш Олег Герасименко, коли ми ще разом працювали у навпіл закритій організації аналітиками: він – системним аналітиком, а я – сенсорним аналітиком, якось заговорив зі мною про жидів. До цього я знав, що так називають євреїв по-польські і що так називають у нас презирливо євреїв подібно до того, як українців росіяни називають хохлами, а українці росіян = кацапами.
Двадцяте століття закінчувалося, починалося 21 і для нас, аналітиків, питання, які крутилися навколо єврейства, були важливі, адже ми займалися питаннями безпеки України, опрацьовували так звані новітні (нетрадиційні) війни, а це неявно, бо тоді навіть неможна було про таке говорити, вело до того, що Росія є нашим Ворогом, а її в суті багато було чого дивного пов’язане із євреями. Але не для нас: ми знали, що Рашизм проголошує російську націю Обраною Богом, але офіційно вже таким споконвіку себе вважає єврейська нація, так що зіткнення цих двох «обраних» на теренах України не могло нічого гарного принести нашій країні.
Олег довго і різноманітне розказував своє розуміння суті «єврей» і «жид», ми навіть дискутували на цю тему.
Йшов 2003 рік. Ми з Олегом вже не працювали разом, хоча і робили спроби самостійно якось організувати продаж своїх талантів. З’явилася ідея зробити це на ниві Геомантії, тим більше, що ми з ним успішно виконали декілька замовлень по визначенню оптимальних ареалів забудови з точки зору прояву патогенних зон. У мене в цей час агонія Шостого життя явно вийшла на максимум, але я всіляко шукав шляхи порятунку, то і привів свою юридично ще дружину до Олега додому, а ми саме так часто зустрічалися, щоб проговорити можливість, що вона почне просувати наші таланти, адже ми в цьому вельми слабі, а вона вже на цей час набила руку в таких справах.
Під час нашої зустрічі мені весь час було соромно перед Олегом, бо Віталіна прийшла на зустріч вельми визиваючи одягнутою і весь час за апломбом ховала фактичне своє неуцтво. Олег тільки поглядав на мене і я по очах його бачив, що він щиро мені співчуває. Нам не вдалося домовитися, а коли ми з Віталіною виходили, то він тихо мені сказав:
= Завтра, в 18:00, як завжди – Набережна біля Річкового вокзалу.
Це було постійне місце наших зустрічей для спілкування.
Зустрілися. Розмови були різноманітні, адже ми отримували задоволення від спілкування, а потім він мені сказав:
= Я, безумовно, не екстрасекс, але я дещо скажу тобі, тільки ти не ображайся! – я насторожився, бо так він завжди починав говорити про серйозні речі. – Так от. По-перше: твоя дружина бреше тобі і обманює тебе. По-друге: тут замішані жиди. То я приготував тобі на флешці відповідний матеріал, перепиши, а при зустрічі повернеш мені флешку. Потім поговоримо.
Так у мене опинився шматок тексту із книги Ю. Мухіна «Убивство Сталіна і Берія» на російській мові, хоча Олег тоді і передав мені достатньо широкий огляд «єврейського питання».
Юрій Ігнатович Мухін представлений в Електронній бібліотеці Royall.if.com 60-ю творами, які, якщо судити тільки по назвам, говорять про неоднозначність автора. Але, враховуючи порушену мною тему опису мого життя, та ще під кутом Чоловічої любові, доцільним є поговорити про «Главу 9. Третій клас» із названої вище книги.
Книги Ю. Мухіна можна вільно читати в Мережі, можна щось безкоштовно скачати, щось купити, але в руслі моєї розповіді доцільно, напевно, переказати суть і навіть навести деякі цитати із названої мною книги. Цитування буду робити на українській мові, а точність мого перекладу з російської бажаючий може перевірити по першоджерелу.
Перш за все Ю. Мухін виступив проти розподілу людей К. Марксом на пролетарів та експлуататорів і запропонував ділити людей на три класи по змісту та направленості їх життя. Далі доцільно просто навести цитату із невеликими скороченнями.
«Природа дала йому здатність подавляти інстинкти у випадках, коли людина служить Великій Меті – той меті, заради якої він готовий жити і заради якої готовий померти. Це перший клас людей, це і є власне люди, а не людотварини, і давайте їх так просто і назвемо – Люди.
Другий клас – обивателі. Їх мета в житті, як у тварини – у відтворенні роду. Вони власної Великої Мети не мають і завжди знаходяться під зовнішнім впливом: роблять «як всі». При цьому вони можуть легко піти на пригнічення тваринних інстинктів, якщо всі це роблять. Якщо всі вірять в Бога і керуються у своєму житті його завітами, то і вони ними керуються, навіть якщо їх тваринним інстинктам потрібне інше. Якщо всі служать Великій Меті, то і вони служать і без особливих проблем можуть піти за цю мету у бій…
Третій клас найстрашніший. Це клас людей, у яких мета життя у задоволенні своїх тваринних інстинктів. Ці люди страшніші за тварин, тому що тварини задовольняють свої інстинкти рівно на стільки, на скільки це вимагається для їх мети – відтворення виду.»
Треба визнати, що автор достатньо аргументовано показує та доказує право на життя своєї класифікації, хоча ми завжди знаємо, що будь-яка класифікація завжди будується виключно на статистичній достовірності і не має абсолютного характеру.
Людей третього класу автор називає жидами і в розділі «Жидівство» дає обґрунтування такої назви.
«Самі жиди, причому будь-яких національностей, пробують вселити іншим думку, що термін «жид» є зневажливою кличкою будь-якого єврея і тільки єврея. При цьому жиди інших національностей таким твердженням відводять звинувачення у жидівстві від себе. А жиди єврейської національності цим твердженням ховають своє жидівство за нібито загальну нелюбов «некультурних» людей до євреїв.
І взагалі, можна дати таке визначення бути жидом – це прагнення паразитувати, прагнення отримувати з інших те, що ти не заробив, при цьому паразитувати вимагається з виглядом порядної людини. Остання вимога обов’язкова, тому що якщо ви просто крадете і не виявляєте претензій, щоб вас іменували порядною людиною, то ви не жид, а злодій: якщо ви відкрито випрошуєте милостиню, то ви не жид, а жебрак. А якщо робите те саме але вимагаєте, щоб вас припинили ображати антисеміти чи комуністи, то ви – жид. Зверніть увагу: бути жидом – це прагнення до паразитизму, а не дійсне паразитування. Це моральний образ людини, а не конкретний вчинок. От людина прагне паразитувати, але не виходить це у нього – інші жиди не дають чи суспільство насторожі. Але він все єдине жид!»
Автор, в силу тематики цієї своєї книги зосередив всю свою увагу на обґрунтуванні трагічної ролі Імперської Росії та СРСР в залежності від дій жидівства населення цих країн, але основою у нього все ж є розгляд моральної та етичної суті жидів всіх національностей незалежно від соціально-економічного становища індивідууму.
«…жид ненавидить працю як таку. На будь-якій роботі йому плювати, що він робить, він жадає тільки матеріальні блага.
…Жид хтивий, немов скотина, як півень, не важливо: подобається йому курочка чи ні, потоптати її – обов’язок півня. Жид навіть секс перетворює на щось сумне, позбавлене людських почуттів, в якийсь зворотно-поступальний рух без різниці, з ким та з чим – із жінкою, гумовою лялькою, з трупом чи свинею.
… Жидізм – це не хвороба сугубо євреїв – це хвороба всього Людства.»
Тепер, якщо цю кальку визначення жидізму я накладаю на друзів-євреїв нас, трьох братів, про що я казав вище, то бачу, що це були просто євреї, а не жиди. Не мало значення, що у брата Миколи друг Юлик був яскравим представником художнього світу, у брата Валентина друг Петро (всі звали його Петяня) був робітником, а мій друг Давид був гарним дизайнером та знавцем російського мистецтва, - всі вони ніколи не прагнули паразитувати, хоча на кожному з них паразитувала велика купа дійсних жидів різних національностей.
Десь вище я вже сказав, що у мене було два дійсних ворога і що вони євреї. Трохи не так: один був повноправним євреєм, другий – прихованим, що було у свій час вельми модне в СРСР, але головне інше: вони були жиди і повністю вписувалися у класифікацію Пана Ю. Мухіна.
ID:
689150
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.09.2016 19:10:26
© дата внесення змiн: 16.09.2016 19:10:26
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
