Над синіми мостами наших снів
Бринить луна колишніх сподівань.
І паморозь усіх недочекань
Примарним робить світло ліхтарів
На площі Долі... В сутінках думок
Ще чути звук твоїх непевних кроків..
Так,ніби від жаги гірських потоків
Лишився тільки гомінкий струмок...
Над синіми мостами наших снів
Аврора не проїде в колісниці...
Для ніжності нам двом забракло криці...
А,може,просто - кришталевих слів...
Ну,що ж ,прощай,мій кольоровий сон,
Мій міст у безмір, в спомин довжиною...
Мені так легко спалося з тобою...
Шкода, не заспівалось в унісон...
Гарний вірш 
