Кажуть, що час зупинився,
Вітер затих і спочив –
Там за хмарками десь висі,
Зорі лиш видно вночі...
Гучно у грудях серденько –
По коридорах життя:
Все воно тут ось, близенько,
В пам'яті серцебиття...
Відгомоніло дитинство
Серед піщаних заплав,
Юності швидкісне диво
Хтось непомітно забрав...
Ось й горизонти відкрились –
Сесій, екзаменів дим...
Все розправлялися крила,
Мрій несказанні меди...
Мчали – про час мов забули –
Прошелестіли шляхи
Десь по шипах і цибулі,
Корені тут – там верхи...
Що ж – оглядимося, браття,
Ми, чи він нас ошукав?
– Світ той і те є ж латаття,
Образи інші, з заграв...
В мирі навчилися жити?
Ближніх, як себе любить?
Зла повсякденного свиту
Світлом Добра окропить?
Кажуть, що час зупинився?
Ні – бо він змінює нас –
Благословенням іскриться,
Мудрості точить алмаз.
25.11.2016р.
