«А твої вірші, як і мої,
Живуть своїм життям…»
М.Гуцуляк.
Реальність інша – факт незборимий…
Вірші, як тільки-но народжене дитя,
У Всесвіт видивляються крізь букви різні
І дихають реальним їм лише життям …
Чи світ ти мрій ховаєш в віршах від сторонніх,
Коханому ти пишеш, чи наспівує душа сонет,
Побаченню радієш ти, як казці новорічній,
Чи просто осінь із весною розучують дует …
Усе, що є – це музика ! А музика – магічна!
Бо нею дихають струмки, галактики, стосунки, путь …
Життя співає пісню свою! І без значень жодних
У чому виражається її мелодики живої суть …
І Всесвіту нема різниці, то музика зі звуків,
З букв, чи моря величного спів, чи страх …
Твої вірші – це ТИ із задзеркалля,
Вдивляєшся у свою сутність у своїх очах …
А букви … букви в віршах як не вивертай,
Чи в цій реальності, чи в тамтій, іншій,
Крізь них ти дивишся у світ – це знай -
Один все ж ТИ … це факт … банально-риторичний ...
16.01.2017
а Мы стихи... в реальность принесём...
за чашкой кофе...
с каплей шоколада..
где ты... и я...
и наш волшебный сон...
и никаких... не буду...
и не надо...
дякую, Людочко, завжди Вам рада ) 
