Згорів, мов папір і воскрес, наче фенікс,
а серце ще й досі тліє...
Загруз у самому собі між ілюзій,
узятий в полон фантазій.
Чому усе так, скажи моя Музо,
моя божевільна Мріє?
...Чом з розуму сходять усі мої вірші
під ритми твоїх поезій?..
Бува прилітаю до тебе Пегасом,
об небо стираючи крила,
В минулім залишивши наше вчорашнє,
а "завтра" несу в "сьогодні"...
А іноді, знаєш, так хочеться просто
мовчати, щоб ти говорила;
Твоїм і словам , і очам віддаватись:
пірнати у їх безодні.
Примари ілюзій розтануть, мов хмари;
поезія з віршем в парі
Уміють - любити, життя цінувати,
кохатися і літати.
Дай руку, це я - такий різний і рідний
(не птах і не кінь крилатий)...
Тобою живу-я-тебе відчуваю
у серця свого ударах.