В його очах важка пітьма,
В його душі тісна тюрьма,
По тілу вени холод носять,
На серці лиш одна зима.
Ніжніші шовку його руки,
Пізнаєш ласки з ним і муки.
Його зустрінеш - не відпустить.
У тишині потонуть звуки,
І в саме пекло з ним поринеш,
Усе близьке собі покинеш
Й усе забудеш, не згадаєш,
В його бажаннях втонеш, згинеш.
І не чекай жалю від нього,
Не пошкодує він нікого,
Бо не людина, а Диявол,
Нема нічого вже святого.
Із ним укласти договір
Бажають ледь не всі, повір,
Хоча й для кожної він різний:
Коханий, пристрасний чи звір.
P.S. Те, що остання строфа не дуже співзвучна з іншими знаю. Так хочу.
