я ділю цей світ на світло й темряву
та прагну досягти відчуття спокою.
дим по собі лишає знов кіптяву,
а час залишає почуття докору.
мені колись було добре з тобою
та стало набагато ліпше без тебе.
я залишаюсь назавжди собою,
я поринаю надто глибоко в себе.
я відчиняю заперті кордони,
свідомо... останні стираю я межі.
я перепишу не свої закони -
свобода, символ вавилонської вежі.
стікає сьогодні прісно і нині,
неначе дощ, твоє святе воскресіння.
але чи конче потрібно людині -
ніким незнанне й невідоме спасіння?
та щастя є кажуть бігборди реклами,
проте лиш мовчать стосовно сьогодні.
я ділю своє щастя знову на грами
і потопаю у власній безодні...