Знаю лише,що такій раптовій весні,
Може позаздрити будь-яка затяжна осінь,
Ти в цей час йдеш листопадовим узбережжям,
Узбережжя в цей час обіцяє бути холодним,
Тому одягайся,наскільки зможеш,тепло,
Тому зігрівайся тим,хто тебе буде шукати в небі,
Тому залишайся з тим,хто без тебе не зможе,
Наше майбутнє здається мені занадто ворожим.
Знаю лише що такій несподіванній зустрічі,
Буде заздрити будь-яка спланована розлука,
І що наші вірні дитячі пустощі,
Переростуть у справжній дорослий смуток,
Знаю як написати тобі,та забуваю як стерти,
"Найкращі"-першими потрапляють до пекла,
Багаті знають,бідні не бояться смерті,
Не просто так ставляться решітки на вікна.
Не просто так вікно ділиться на сірі клітинки,
Навчився говорити вільно,тепер вчись сидіти рівно,
Загнанний звір стає небезпечніший в клітці,
Ніколи не буває зарано,буває лише запізно
