Трапляються події різні у житті
Стираються, та дещо й не збагнути
Та деякі моменти - все життя живі
Їх неможливо просто позабути...
Був звичний день - побачив я Її
Та поглядом зустрівся
Які глибокі очі! Дивовижно неземні
Та вірш про неї народився
А потім були ще, і ще вірші
Було захоплення - вона не мала б знати
Та невідомі, що попереду шляхи
Я випадково став її кохати
А далі - боротьба, як зможу підійти?
Я не повинен це робити
Але вона, як квітка ніжної краси
Себе не зміг я зупинити...
Тепер в її очах вогонь горить
А в мене в серці сонце сяє
Летять вірші - мелодія звучить
Як знати, що попереду чекає?
P.S. Не кажуть слово просто так: люблю
А тільки, коли серце переповнене до краю
Але тобі, я ще раз повторю
Це казка, я тебе кохаю!
