В долине у дороги, под старым-старым грабом
Белым-белеет хатка поодаль между сёл.
Живут там дед и баба, и курочка там ряба,
Яички золотые, наверно, им несёт.
Там полон двор любистка, пестреют георгины,
Там вишни в гроздьях ягод стоят до холодов.
Украшена дорожка султанами люпина,
На крыше хлева аист садится на гнездо.
Зайдёт малыш соседский, берут его на руки,
А после долго-долго под окнами сидят.
Я знаю, дед и баба – у них должны быть внуки,
А здесь чужие детки шелковицу едят.
Дорога и дорога лежит за гарбузами.
К кому-то кто-то едет по этой теплоте.
Непуганная сказка сидит под образами.
Мордашки георгинов глядят через плетень.
Ліна Костенко. Сад нетанучих скульптур. Вид. «Радянський письменник», 1987
Українське альфреско
Над шляхом, при долині, коло старого граба,
Де біла-біла хата стоїть на самоті,
Живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
Вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
І вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
І стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки,
А потім довго-довго на присьбі ще сидять.
Я знаю, дід і баба – це коли є онуки,
А в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо!!! Я перевожу стихи Костенко - как будто переливаю что-то ароматное, искристое из сосуда в сосуд! Если Вам нравится перевод - значит, ничего не пролилось!
я тебя тоже!
мне понравилось, спасибо!!! 
с искренним уважением и восторгом от прочитанного
Очень...очень! Спасибо!
