Не вірила ,що день такий настане,
Що біль закапає з її старих очей,
І що у серці темно, пусто стане,
Засне любов,мине безслідно день.
День Матері! Таке родинне свято!
Колись збиралися ! Любов ,як мак цвіла!
Тепер це все ,немов ножем відтято ,
Пощо їм мати, у них своя сім'я!
І капає сльоза- гірка, пекуча,
На спогад той, як колисала “гороб'ят”,
Просила Бога про життя квітуче ,
І зараз просить, дай їм крила, хай летять.
У матері є біль, та зла немає!
Любила правнуків і внуків і дітей,
Сльозинка всохне! Хай любов палає!
Хоч спогати пригорне до грудей.
І боляче, і журно, і гірко, що капають сльозинки у наших матерів...
"Чекала мати донечку, чекала і синочка,
пригрілася на сонечку,схилилас ь до тиночка..." - це з мого вірша: "Мати донечку чекала", можливо ви його й читали, він є у КП.
