ковтає оточення власні думки
тягне, неначе болотна стихія
пхає тебе на свої сторінки
зіпсованих часом псевдоідилій
бездомна лаванда чекає води
під сітку пускає вологе коріння
мов свідок приходу чужої біди
лягла на газом, як сліди від куріння
пускають вологе коріння крізь камні
борці за свободу і місце під сонцем
лаванди під небом кричать, що незламні
схиляючи голови під незнайомцем
отруйні лаванди із запахом влади
розкішні лаванди, мов мікрокорони
та там, під забором, чого вони варті?
як мотлох, який враз позбавили трону.
