Будем ми, будем, бо нам вже не можна не бути,
Той міст був останнім і надто красиво горів.
Колись станеш світом моїм, моїм незабутнім,
А зараз бракує слів.
На чорному фоні холодного літнього неба
Слідами від пальців горять пожовтілі зірки.
Ми будем, ми будем. Ти дав мені все, що треба,
Чого не бувало ні з ким.
Заземлені сни зникають з зеленим світанком,
Проноситься вітер і будить поснулий пил.
Ми будем, ми будем. Ми вже протягнули до ранку,
До ще одного зі світил.
Туманом тобі закриваю дорогу облудну.
Я хрестик на твоїй руці і мене не забути.
Дивися на нас, ми будем, ми точно будем,
Як нам тепер не бути?
