Літо дихає сотнею прочитаних книг,
Спогадами з дитинства та теплим чаєм,
воно несе в собі мозаїку нових інтриг
і розгадок опісля того, як помічаєм..
там низка списаних до когось листів,
або до себе і простір чистий каже :
звільнитись від тих побудованих мостів,
між розумом і душею - це кожен може..
там є крапля паузи перед походом,
в якому знову ж закипатиме кров,
літо показує нам мить перед сходом,
нового сонця, де народжується любов.
