Можна просто не знати,
І не аналізувати чогось?
Просто ніяк,
Без почуттів і образ.
Забути про світ,
Забути про нас...
Не думати,
І не відчувати.
А просто мовчати,
Тихенько мовчати.
І не пояснювати
Всіх причин.
Й не розуміти
Мить оцю тремтливу.
Прийняти те, що є,
І все чого нема.
Не плакати,
І не знаходитися в сміху.
Не йти вперед,
Не йти назад.
А заморозити хвилину,
І подивитися в перспективу...
Нестримний мороз
Пройде кісточками,
Промчиться між нами
І впевненим кроком замре.
Чуєш як тремтить?
Все добре, дихай.
Він пройде,
Але не ми.
Це те, що зберегли,
В мовчанні.
Жоден холод
Не знесе в урагані.
Нехай мовчить,
Нехай не знає.
І ми не знаєм,
До нестями....
А можна не знати,
І просто не аналізувати?
Є ти, є я
І це важливо.
В перетині,
У перспективі.
Ми є разом,
Все решта не важливо...
