Такі слабкі людські серця бувають,
Німі слова кричать у голові,
Вони ж не розуміють, бо не знають,
Про що усі пісні твої.
Легка рука мене не відпускає,
Хоча наші тіла далеко, та й нехай,
Ніхто не зрозуміє, бо не знає,
Де та межа між нами і де край.
Нехай усе горить, нехай все тліє
І старт минаючи не бачимо дороги,
Ніхто не знає нас, тому й не зрозіміє,
Скільки пройшла душа і скільки ноги.
Кінець завжди буде де й початок,
Наша історія повториться й не раз,
Нехай повториться колись і ранок,
Який поверне у цей ранок нас.
Творчого натхнення!
