Послухай я не знаю , як тебе звати,
Весняними ночами, спати не даєш,
Журливі думи звіялись, де шукати?
Ясний світанок, вже зненацька втікаєш..
Твій образ біля лісу - можливо мавка,
Красуня - діва з розпущеним волоссям,
Чи сплю, чи в очі вчепилась, як та п`явка,
Блистіли сльози, чувся плач малим дитям.
Ти хто? Що завжди оголена приходиш,
Спокуса, тремчу, збентежує стрункий стан,
Дурманить, туманну завісу наводиш,
Припав, п`яний цілую медові вуста.
Завмер, лежу мовчки, ніби під гіпнозом,
Та серце, чомусь наче гучно б*ють дзвони,
Колючо, вітер обійняв з міцним морозом,
Вже очі відкрив й молився до ікони.
Лютий 2о17р
На все свій час...
