А вже сонце зійшло над країною,повною диму,
Тільки мати старенька усе ще паде на коліна.
Бо ніколи в житті не забуде вона ту кривавую зиму,
Бо ніколи в житті не забуде вона тут убитого сина.
Холод. Сніг. Мирний мітинг. Спокійний Майдан.
Сколихнув усіх постріл,на все людям очі відкрив він.
Молодий був хлопчина. Ще юний. Сергій Нігоян.
Перша кров,що вкраїнськую землю назавжди покрила.
Ти скажи мені,хлопче,чому вони вас убивають?
Та хіба ж то не люди? Хіба у них серця нема?
Ти скажи мені,любий,чому вони за́вжди стріляють?
Розкажи,поясни,чому в нашій країні війна?
"Борітеся - поборете" - так,здається, Шевченка Сергій цитував.
Та не знав він,що зараз останні слова тут сказав..
Ці слова так потрібні були для народу якраз,
А у пам'яті нашій звучатиме вічний "Кавказ".
Бо за мене й за тебе вони на Майдані стояли.
Щоби жили у мирі,щоб було усе,як колись.
У Небесному царстві Героями нашими стали.
А ти просто подякуй. Ти просто за них помолись!