Відлітають,відлітають журавлі,
осінь тихим смутком гляне на прощання.
Відлітають,відлітають,а моє знов забули виконать прохання.
Візьміть мене на крила журавлі
І понесіть туди,де сходить сонце.
Візьміть мене високо від землі—я променем
загляну у віконце.
Я так хочу забути всю печаль,
і біль,турботи,клопоти щоденні.
Візьміть мене, благаю, хоч у снах
я покружляю з вами в небі.
Облітає,облітає листя знов.
Осінь з Вітром у прощальне танго стане.
Легким подихом у серці та любов,
Що від сонця й від морозів не зів∙яне.
Візьміть мене на крила журавлі…
Віра Верховинка
