На узліссі, де голі шипшинові віття,
І де терен поріс (а колись були рунні гаї),
Облітає останнє ще зовсім незріле суцвіття,
Облітає і в'яне в морозяно-сивій імлі.
Вже намисто багряне у грон горобини,
Пригощає туманним киселем світанок річки,
Обважніло додолу схиляється гілля калини,
Розпускає у воду верба жовтокоса стрічки.
Там, де море зливається з обрієм неба,
Відлітає у вирій журавликів клин.
По-осінньому жити вже вчитися треба, -
Паперовим корабликом літо пустилося в плин.
