Бабуся не виходить до воріт,
Не посміхається, мене вже не чекає.
Не розквітає біля неї цвіт –
Її життя і музика не грає.
Старенька не виходить на поріг.
Нема обіймів щирих до нестями.
Я повертаюсь із важких доріг
У дім пустий, наповнений сльозами.
Рідненька не сидить біля вікна,
Вона дітей й онуків залишила,
Вона була, мов радісна весна,
Та я чомусь цього не розуміла.
Немає більш бабусиних казок,
І вранці тої посмішки немає.
Вона вже відлетіла до пташок.
- Прийди до мене в снах! Благаю!
До кого в світі так я пригорнуся?
Немає більш тебе на цій планеті.
Я з сумом так на тебе подивлюся,
Бо ти всміхаєшся лише з портрету.
06.08.17
