Моменти можуть стати вічністю бажань,
Омріяними крилами в думках,
Опанувати хоча б крихту знань,
Того, що не сказали у словах.
Торкнутися твоїх думок
І обпаливши пальці
Згорати у твоїх руках,
Хоч ввечері, хоч вранці.
Палати тобою, горіти в тобі,
Неначе мить прекрасного,
Хоча б на хвилину у боротьбі,
Здатись у руки пропащого.
Ти знаєш усе, що я хочу сказати
І подумки спопеляєш.
На зовні калічиш, далеко - ламаєш,
А поряд лише обіймаєш.
Ламай і лікуй мене одночасно,
Ти вмієш і можеш, нехай
Все що між нами було не ясно,
Обпалить лиш наших пір'їнок край