Осінь укривалася серпанком,
туман вже де-де відступав,
понад горами на світанку
промінчик пробиватися почав.
Ось він лиш блиснув і зникає
за верхом зелені ялин,
та промінь той не відступає
і скоро буде не один.
Із-за гори ранкове сонце
богинею благословило світ,
вже є малесеньке віконце,
звідки проміння починало літ.
Проміння звідти вибігає,
ранковий витісняючи туман,
він поступово відступає
і до потоку заховається у яр.
Дзвенить потік, де ще тумани
шукали прихистку в землі,
а нагорі – вже сонце сяє,
розквітне сонце для землі!
29.09.2017.
Світлина із інтернету.
