дозволь, принесу тобі з лісу
пісень, що тебе звеселять.
вони тебе обдмухають з ніг до голови
й розкажуть, як зростає подалі
від всіх молода берізка.
тримайся рівно, коли вже йдеш,
але, якщо схочеш, приєднайся до цього співу.
ти дуріла вередливо, мерехтливо і жахливо –
а треба лиш просто чемно
і слухняно. еге ж, еге ж.
а ще – принесу тобі з поля
кохання, і маків, і диких троянд з ромашками.
ти побачиш, які вони гарні.
о, як вони танцюють під дощем!
ти ще не бачила таких шалених танців.
вони не питають порад,
як їм вбратися на цей вечір,
щоб привести додому декілька п'яних коханців.
а тут, як ведеться, у мене
правиться свято життя.
знімаємо болі й кайдани, і всілякі душевні рани.
цілуємо та зцілюємо, багато не беремо.
куримо лиш фіміями; бальзами – лише ллємо.
я скупаю тебе в розкошах; всю карму тобі очищу,
дам тобі зоряну долю – чи панську, чи й навіть вищу.
ну добре вже, як схочеш, навчу тебе ґальярди.
ти не знаєш:
є люди, що за таке готові
кинути цілі мільярди
так легко, як добре слово улюбленому котові.
а ще принесу тобі старовинних лютневих пісень:
вони холодять з насолодою,
як столітнє ірландське пиво.
як такої почуєш, ходитимеш цілий день
в рожевому тумані слухняно і щасливо.
агов, юна леді! вітаю вас дуже мило.
я вітер, що може наповнити
бадьорістю ваше вітрило.
я хрест, де тобі забити
й зігнути повчального цвяха.
я той, хто навчить співати вашого синього птаха.
я синхронний мислитель часу,
що не має ні місця, ні віку, –
ти побачиш себе царівною,
що лікує цей час-каліку.
так. ну, а я подумаю, та вип'ю цю бочку елю:
його було зварено вчора з тисячолітнього хмелю
за твором: songs from the wood, jethro tull
