Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.
Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.
І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Так пані Ганно! Влучно сказали. Чудовий вірш про нас. Скільки в Україні талановитих людей. У тому числі і поетів. Але визнаними стають одиниці. Бо якщо немає грошей, зв'язків, то більшість так і залишається невизнаними. Наче б і поет, а наче б і ні.
Так, в творчості бажано бути товстошкірим, щоб не сприймати близько до серця критику і непорозуміння. Але ж є і злети і вдячність читачів. Нехай позитиву буде у нас більше!
Про зламані крила добре сказав О.Мандельштам -
Не будь на то Господня воля,
мы б не узнали алкоголя,
и значит пьянство не порок,
а Высшей Благости урок.
Никто на свете не судья,
когда к бутылям тьмой налитым,
влечет нас жажда забытья
и боль по крыльям перебитым.
відомим поетам часто доводилося йти на жертви... Правду мало хто хоче чути... 
