Немов тая качка – чорнуха
Над хвилею човен пливе.
А вітер доносить до вуха
Як буря здалека реве.
Туман над рікою парує
Немов сотворіння живе.
Й вода життєдайна вирує,
Коріння під скелями рве.
І смутку у серці багато,
Й думки у рибалки сумні.
Не варто, нема що гадати
До берега вспіє чи ні.
Бо здіймуться хвилі мов стіни,
А човен у бездну впаде.
І лиш передзвоном подвійним
Над Лаврою дзвін загуде.
До Бога рибалка благає,
Бо дуже не добрий то знак.
Що чорне вороння кружляє
І не вгомониться ніяк.
Київ
2017р.
"І смутку у серці багато,
Спасибі Ганно 
